с+хвоста
91Хвостастый — прил. разг. Имеющий длинный хвост I 1.; хвостатый. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …
92Хвостатые — мн. Отряд класса земноводных, имеющих удлиненное тело, которое переходит в хорошо развитый хвост I 1.; хвостатые земноводные. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …
93Хвостатый — прил. разг. Имеющий хвост I 1. (обычно длинный). Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …
94вирвихвіст — хвоста, ч., діал. Баговиння на шляху …
95мечохвіст — хвоста/, ч. Морська тварина ряду членистоногих зі сплющеним тілом, вкритим панциром, що закінчується довгим хвостовим відростком шипом …
96палихвіст — хвоста, ч., ч., орн., зах. Горихвістка …
97печихвіст — хвоста, ч. Вітрогон, шалапут …
98пришийхвіст — хвоста, ч., заст. Прихвостень …
99хвіст — хвоста/, ч. 1) Придаток на задній частині тіла тварини, що являє собою продовження хребта від крижової кістки. || Звужена кінцева частина тіла (у плазунів, риб, морських тварин і деяких комах). || Хутро звіра з такого придатка, що… …
100хвостатый — ая, ое; тат, а, о. 1. Имеющий хвост (1 4 зн.), обычно большой, длинный. Х. дракон. Х ая комета. Х. фрак. Х ая звезда (о комете). 2. Напоминающий по форме, по виду хвост. Х ая туча. Х ая струя дыма. 3. В составных названиях животных. Х. кузнечик.… …
